9 травня – це подія важлива для нас, хтось говорить що це свято перемоги над фашистським нацизмом, хтось день пам’яті – пам’яті тих, хто поліг за наші рідні землі, за нас дітей, наші прадіди та прабабусі, але завжди пам’ятати потрібно – перемога відбулась 8 травня, а сама війна закінчилась 2 вересня 1945.
Минуло вже багато років від тієї страшної, кривавої війни – яка забрала мільйони життів. Наші прадіди та прабабусі боролися за свободу й цільність власної землі, як би не вони – чи були би молоді зараз, мали би ту свободу від фашистської диктатури. Напевно кожна родина втратили дорогих людей, у багатьох з них навіть немає могили… Прадіди та прабабусі гинули в страшних боях, не скуштувавши як слід життя. Діти військових років не могли й думати про вільне життя, той хто залишився живим до нашого часу – передає меншому поколінню розповідями про ті страшні події, щоб кожен усвідомив наскільки це страшно. На жаль в нашому сучасному світі – переплітаються чимало фашистських подій, ганебної пропаганди, проливається тягуча червона кров молодих хлопців, не хто не міг подумати, що ці події настануть нас; тепер онуки правнуки – боронять власні землі, захищаючи тих, хто поліг за них. Друга світова війна у всьому світі забрала життя 50 мільйонів людей. Загальні людські втрати України від війни, включно із убитими, померлими, жертвами концтаборів, депортованими, евакуйованими, тими, хто відійшов разом із німцями, становлять до 14 мільйонів осіб – ці цифри навіть тяжко читати – вони пронизаюсь душу наскрізь, змушуючи випустити сльозу.
Кожне життя безцінне і вбивство людьми один одного ніколи не може бути виправдане! Один філософ сказав: «Смерть мільйонів — це лише статистика, а смерть кожної людини з цього мільйону — трагедія ». Ті жахливі події, стерти з пам’яті війни не вдасться – це історія нашого народу, хоч вона й болюча.